Вставайте князья, берите щиты!
Станем в проломе за Пастора, за семьи свои!
За пробуждение во всём мире!
За ум Христов проявленный в нас силе!
Очнись от сна, пророк немой,
Ты в действии солдат хромой!
Стряхни с себя все трудности, проблемы! –
Весь этот род лукавый сгоревшее полено!
Господь – муж брани, Исполин!
Инертность плоти сокрушит пронзающий Аминь!
Возвысь свой голос пророчествуя с верой,
И пожирающий огонь сойдёт на бесов полной мерой!
Твоя проблема в тебе самом!
Весь этот мир Иисусом побеждён!
Ты Бога сын – нет больше привилегии!
Тебе дана Христа стратегия!
Твоя задача заключается в одном:
Явить Христа ученикам в подразделении своём,
Обученных и стойких в вере,
Послушных Господу и верных в деле!
Облекшись в Праведность-броню, взяв Веру-щит,
Меч – Слово Божье пусть всегда в руке горит!
И шлем-Спасение от ложного учения!
И обувь на ноги – Долготерпение!
Всё это снаряжение воина!
Сражаться только в нём возможно стойко!
Оно хранит от поражения,
Поможет устоять тебе в сражении!
Мы удостоились великой чести,
Стоять в проломе с Богом вместе!
Сражаться против духов зла,
В Молитве Брани разрушать дьявола дела!
Любовью Божьей вдохновенны мы!
Освободить всех узников из царства тьмы!
Готовы воины для священной битвы!
Разрушить вавилон мечом Молитвы!
2001
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
